Попереджений — значить озброєний: ознаки і протидія суїциду у близьких
Події
Автор: Дарія Сердюк
Сьогодні багато хто переживає непрості часи. Раптові зміни, перебудова цінностей, постійна невизначеність, розлука чи, навіть втрата близьких. Психіка перезавантаження, можливі нервові зриви, загострення психологічних та психічних проблем. За таких умов деякі люди потребують особливої уваги і допомоги від близьких.
Сьогодні ми поговоримо на непросту тему загрози суїциду. Розвінчаємо розповсюджені міфи, визначимо ознаки наближення біди та зрозуміємо, як допомогти близькій людині не скоїти фатальну помилку.
За даними ВООЗ кожна сота смерть у світі – самогубство. У 2019 році суїцид був четвертою причиною смертності серед осіб віком 15-29 років у всьому світі. В інформаційному бюлетені за 2021 рік ВООЗ зазначає, що вимушено переміщеним особам нерідко загрожує підвищений ризик суїциду.
Розповсюджені міфи про суїцид
МІФ 1: Самогубство – завжди імпульсивна дія, яку не можна передбачити. ПРАВДА: Найчастіше людини обдумує подібне рішення і, навіть, звертається за допомогою.
МІФ 2: Люди, схильні до суїциду, насправді хочуть померти. ПРАВДА: Більшість людей, що скоїли суїцид чи мали суїцидальні спроби, попередньо говорили про свої наміри хоча б одній людині чи дзвонили на телефон довіри, зверталися до лікаря. Це вказує на двоїстість їх бажання.
МІФ 3: Суїцид передається спадково. ПРАВДА: Суїцид у сім’ї не є вироком для її членів. Проте такий досвід і справді підвищує ризик суїцидальної поведінки у інших. Найчастіше це пов’язано зі схильністю до депресії чи інших психічних хвороб.
МІФ 4: Лише люди з психічними захворюваннями здатні на суїцид. ПРАВДА: Звісно, психічні захворювання підвищують ризик. Проте є випадки, коли їх у суїцидентів не було виявлено.
МІФ 5: Розмови про суїцид спонукають суїцид. ПРАВДА: Якщо людина не має суїцидальних думок, то простою розмовою їх не викликати. І навпаки, правильно вибудована комунікація може допомогти запобігти трагедії.
МІФ 6: Діти не скоюють суїцид. ПРАВДА: Дуже рідко, проте і діти можуть скоїти подібні дії. Самогубство не має певного віку, статі чи соціального статусу.
МІФ 7: Люди, які говорять про самогубство ніколи його не скоять, їм потрібна лише увага. ПРАВДА: Найчастіше безпосередньо перед суїцидальними діями у людини проявляється, так звана, термінальна поведінка. Вона обережно чи навіть на пряму говорить про свої наміри, сподіваючись отримати допомогу. Можна виділити словесні та поведінкові ознаки підготовки до суїциду.
Словесні ознаки:
Людина може говорити про наміри прямо: “Я не можу так далі жити”, “Краще вже покінчити з собою” тощо.
Опосередковані натяки на плани: “Я більше нікого не потурбую”, “Скоро все це закінчиться” тощо.
Багато жартів про самогубство і смерть.
Раптовий нездоровий інтерес до теми смерті.
Поведінкові ознаки:
“Приведення у порядок” свого життя: людина може віддавати борги, роздавати речі, вирішувати конфлікти і миритися з ворогами.
Часті садна, синці, порізи. Це може вказувати на невдалі попередні спроби суїциду чи самопошкоджуючу поведінку.
Проявляються радикальні зміни в поведінці: переїдання чи відсутність апетиту, безсоння чи збільшення годин сну, неохайність, людина перестає слідкувати за собою; замкнутість, втрата інтересу до речей, що приносили задоволення чи надмірна активність; роздратованість, різкі перепади настрою від ейфорії до відчаю, безпомічність, безнадія, відчай тощо.
Іноді після прояву попередньо описаних ознак людина може виглядати щасливою, різко більш веселою, відкритою до спілкування. Така ситуація може виникати після остаточного прийняття рішення покінчити з собою із визначеними строками і обставинами, що дає людині довгожданий спокій.
Все це часто є симптомами депресії. ВООЗ попереджає – серед біженців вища поширеність таких типових психічних порушень, як депресія, тривожний розлад та посттравматичний стресовий розлад (ПТСР).
Тут варто одразу зазначити: не варто боятися психіатричних діагнозів. У суспільстві часто маргіналізують чи знецінюють поняття “депресія”, що може призвести до трагічних наслідків.
Депресивні та тривожні стани – серйозні хвороби, які стають все більш розповсюдженими недугами, на рівні з серцево-судинними захворюваннями. Станом на 2021 рік на депресію страждає 5% дорослого населення світу. Тому радимо серйозно ставитися до подібних змін у поведінці близьких. Старатися не засуджувати їх та запропонувати допомогу, за необхідністю звернутися до спеціаліста.
Що робити, якщо ви помітили тривожні ознаки у поведінці і настрої близької людини?
Встановіть дбайливі взаємини. Не засуджуй, проявіть інтерес, розуміння і терпіння. Для людини, яка перебуває у такому крихкому стані, відчуває себе нелюбою та марною, турбота і участь чуйної людини є потужною підтримкою.
Задавайте питання. Не бійтеся прямого запитання “Ти думаєш про самогубство?”. Воно не приведе до такої думки, якщо людина не мала її. Навпаки ви проявите небайдужість, покажете людині, що вона важлива, на неї звертають увагу, знімете табуйованість теми.
Будьте уважним слухачем. Відмовтеся від авторитетного чи приказного тону. Люди у такому стані потребують обговорення свого болю, дайте їм говорити, плакати, уважно слухайте.
Не сперечайтеся, не порівнюйте людини з іншими. “Тобі ще не так погано”, “А десь діти голодують” – одразу блокує подальше обговорення і роблять тільки гірше.
Запропонуйте конструктивні підходи до ситуації. Спробуйте знайти альтернативу, підберіть можливі шляхи вирішення ситуації.
Вселяйте надію. Аналіз залишених передсмертних записок показує, що втрата надії на майбутнє – один з основних мотивів самогубства.
Укладання антисуїцидального договору. Попросіть дати обіцянку зв’язатися з вами перед тим, як людина зважиться на суїцидальні дії. Як це не дивно, така угода може виявитися дуже ефективною.
Не залишайте одну людину в ситуації високого суїцидального ризику. Залишайтеся з нею якомога довше або попросіть когось побути з нею, доки не вирішиться криза або не прибуде допомога. Можливо, доведеться зателефонувати до станції швидкої допомоги або звернутися до фахівця.