Що зі мною відбувається? Частина 1

Що зі мною відбувається? Частина 1. Найбільш поширені емоційні реакції на сильний стрес та що з ними робити

Автор: Дарія Сердюк

Страх, смуток, провина – чому це нормально і як з ними впоратись.

У першій частині пошуку відповідей на питання «Що зі мною відбувається?» поговоримо про емоції, чому вони виникають, як допомагають та що ми можемо зробити.

Війна, вимушений переїзд, розлука і втрата. Сьогодні психіка українців переживає чимало стресів. У боротьбі за своє майбутнє в складні часи важливо не розгубитися. Тому відповідаємо на поширене питання «Що зі мною відбувається?» та розповідаємо, як допомогти собі.

Звісно, немає правильних чи неправильних реакцій на стрес. Кожна людина стикається з унікальним досвідом і реагує по-своєму. Проте психологи все ж виділяють найбільш розповсюджені переживання, що виникають у відповідь на сильні потрясіння.

Які реакції виникають найчастіше і чим вони корисні? Завжди важливо відчувати і дозволяти собі переживати емоції. Навіть негативні емоції є необхідними, адже допомагають впоратись із ситуацією. Люди, які мали вимушено покинути домівки і кардинально змінити своє життя стикаються з наступними переживаннями:

Невизначеність допомагає підготуватися до невідомого, зменшує негативний ефект від можливих невдач та труднощів.

Страх – один з основних помічників у виживанні. Емоція страху мобілізує організм, змушує діяти, допомагає захистити себе та близьких.

Смуток виникає, як реакція на втрату. Найчастіше проявляється через плач, апатію або ізоляцію. Може здатися, що смуток лише демобілізує людину. Насправді ж він сприяє самоаналізу, спонукає до пошуку підтримки, взаємодії з іншими. Головне – переживання смутку дозволяє обробляти і справлятися з утратою.

Гнів та розчарування сигналізує нам, що ситуація переступає через межі. Ці емоції не дозволяють залишатися пасивним і спонукають до дій.

Почуття провини – це спроба організму повернути відчуття контролю над ситуацією. Пошук того, що можна було зробити, щоб виправити, те що сталося. Пам’ятайте, ви зробили все, що було у ваших силах. Відчувати провину не значить бути винним.

Нічого не відчувати – ще один спосіб організму впоратись з переживаннями, які є надто сильними для нього. Цей механізм можна порівняти з втратою свідомості від больового шоку. Може здатися, що вам байдуже, через що виникає почуття провини, нерозуміння своїх емоцій. Постарайтеся не засуджувати себе: це не байдужість, а захисна реакція психіки.